Переважна більшість сумських шкіл, що розташовані чи були розташовані у центрі Сум, формувалися на основі ще дореволюційних навчальних закладів – училищ чи гімназій.
А ось школа №12 була заснована як кажуть із «нуля».
Відкрили її у 1925 р., в часи розквіту НЕПу в радянській Україні, у рамках кампанії з ліквідації неграмотності, яка почалася ще у 1921 році.
Тоді відповідний декрет РНК УРСР зобов’язував все неписьменне населення віком від 8 до 50 років опанувати читання і письмо. Тих, хто ухилявся від навчання, передбачалося притягати до кримінальної відповідальності, щоправда ця норма практично не виконувалася і служила більше засобом залякування.
Тим більше, що коштів на освіту у більшовицької влади, яка на той час ще практикувала «військовий комунізм», не було. Вони з’явилися у тільки у часи “нової економічної політики” (НЕПу).
Школа №12 була відкрита як початкова 4-річна з українською мовою навчання. Розташовувалась вона в одному з будинків на Миколаївській площі ( нині – площа Незалежності).
Є інформація, що школа працювала у колишньому будинку Штайнера, однак прямих підтверджень цьому поки що немає. Першою завідуючою школи стала Наталія Луньова.
У 1920-х роках система радянської освіти передбачала існування окремих шкіл для «дефективних» (тобто важких у вихованні правопорушників) дітей. Саме у таку школу у 1930 році і була перетворена школа №12, термін навчання у ній зріс до семи років, тобто за стандартами того часу навчальний заклад став середнім.
Втім, невдовзі такий статус школи було відмінено через скасування такої системи поділу шкіл. Однак семирічний термін навчання у школі залишився. Очевидно, що приміщення на пл.Незалежності для більшої кількості учнів із продовженим терміном навчання було замалим.
Тому у 1933 р. школа переїхала у двоповерхову будівлю колишнього Засумського народного училища ( будинок зберігся, нині – вул. Засумська, 3)
У цей період школу очолював директор Микита Волков, учитель фізики й математики. Є інформація, що він загинув на фронті в роки Другої світової війни, однак через неповноту списків загиблих місце його загибелі через базу «Меморіал» встановити не вдалося.
У приміщенні колишнього училища школа проіснувала майже 40 років – до 1971 року. За спогадами сумчанки Надії Іванівни Мозгової, на території нинішньої школи був двір школи і великий яблуневий сад, за яким доглядали учні. Поряд розташовувалися житлові будинки, в одному із яких жила сім’я керівника підпільної групи «Прапор» (1941-43 рр.) Дмитра Косаренка. Пізніше частина будинку була передана школі, там проводилися заняття, а з 1971 по 1990-ті роки розташовувалася шкільна бібліотека.
Під час нацистської окупації Сум (1941-43 рр.) у школі розміщувалися різні окупаційні установи.
Навчальний процес у ній було відновлено у 1944 році.
З огляду на реформу освіти СРСР у 1943 році було розділено навчання хлопчиків і дівчаток, тож з 1944 до 1954 рр. школа мала статус чоловічою і зберігала українську мову навчання.
У 1951 р. навчальний заклад отримав статус восьмирічної.
З 1954 р. по 1971 р. ним керувала директор Любов Струтинська.
У 60-х роках минулого століття населення Сум швидко зростало, тож у центрі міста виникла нагальна потреба у більшій кількості навчальних місць для школярів.
Тому у 1969 р. було прийнято рішення про будівництво нового приміщення для школи №12. Яблуневий сад було знищено, також знесено приватні будинки по вул. Засумській та в глибині кварталу. Згідно плану, передбачалося знести житлові будинки і по вул. Набережній р. Стрілки, однак через брак нового житла вони так і не були знесені.
Нове приміщення школи було побудовано за типовим проектом, навчання у ньому розпочалося у 1971 році. Разом і з новим приміщенням школа отримала статус – середня загальноосвітня школа із десятирічним строком навчання (стандарт на ті часи).
Першим директором школи-десятирічки став Іван Горовий.
З 1975 р. по 1993 рр. директорами школи були Борис Нестреляєв, Тамара Омельяшко та Катерина Козінцева.
У 1970-х роках через послідовну політику русифікації, що проводила комуністична влада, школа стала російськомовною.
У кінці 80-х років ХХ ст. біля школи був споруджений найбільший серед навчальних закладів Сум стрілецький тир, але його облаштування не було доведено до кінця, в 1990-х роках він використовувався як склад, потім взагалі не експлуатувався. Був відновлений лише у грудні 2018 року.
У 1993 р. згідно з рішенням виконкому школа була реорганізована у два навчальні заклади: загальноосвітню школу І-ІІ ступенів №12 та гімназію №1. Також було розділено навчальні приміщення школи і гімназії, проте спортивний зал, їдальня, актовий зал обома навчальними закладами використовуються спільно.
У статусі неповної школа №12 проіснувала тільки три роки, вже 1996 року вона знову отримала статус школи І-ІІІ ступенів.
У 2003 р. школі постановою Кабінету Міністрів було присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Бориса Берестовського, яке вона носить понині.
З 1995 р. по 2004 р. школу очолювала Людмила Венедіктова, зараз навчальним закладом керує Ірина Губська.
Текст – Володимир Пошва (ред. Вікторія Закорко).
фото Андрей Мозговой, Татьяна Казбан
